Пишу как умею

 Продовжую навчання. В додатку багато вариантів розмовної діяльності, підписалася на рік. Дуже подобається. Цікаво та корисно.
Родина намагається підтримати бесіду італійською, як може. 
Деяки речи в голові відновляються: слова, дієвідмінювання, граматичні конструкції. Неочікувано. Думала, що все забула.

 Вже місяць, як розпочала "освіжати"  італьянську мову з додатком Duolingo. У захваті.
Якщо б я хоча б в такому режимі займалася італійською, коли пішла на курси... Ех... Все було б набагато краще з говорінням.
Дивна річ - вивчення іноземних мов.
У школі та на першому курсі вишу вивчала німецьку. Приблизно з 1980 року до 1987 року, скажемо чесно, фігово було. У 2018 році поїхала до подруги в НІмеччину. Розмовляти, звісно,  не могла зовсім, але деякі окремі слова раптово виявилися зрозумілими. Пожартувала на кшталт того, що німецька розархівувалася в голові. Повернулася з твердим рішенням піти на курси німецької. Але сумний досвід з вивчення італійської на курсах ще в Харкові в 2010-2012 роках володів моєю свідомістю більш ніж повністю, тому не наважилася зробити решучий крок. Справа було в тому, що я ніколи до італійської не вивчала як слід іноземні мови. В результаті А2 і повна відсутність навику говоріння. Шкільна програма в СРСР була профанацією, в нашій школі точно.
Напередодні початку нового навчального року у тому ж 2018-му чоловік зателефонував мені і довів до мого відома, що ми з ним розпочинаємо навчання у школі английської мови. Аргумент був залізобетонний: "Ти ж за літо не записалася на німецьку".
Ми дійсно з ним розмовляли, коли я повернулася від подруги, що було б дуже класно піти вивчати іноземні мови. Бо коли як не зараз. Я заявила намір піти на німецьку, а він - на англійську. Його навчили в гімназії добре, пощастило з викладачами, але розмовляти було складно. На тій роботі була потрібна вільна розмовна англійська. 
Я також хотіла йти на англійську, тому що мова міжнародного спілкування і таке інше. Типу "надо знать, пригодится", не те щоб  за власним бажанням. Але поїздка трошки збила мені раму, і далі намирів діло не пішло. Все літо вагалася, яку мову обрати. Чоловік полегшив мені життя.:)) 
Далі була англійська. Програма навчання мені "зайшла", все було чудово, цікаво, зручне розташування, милі високопрофесійні викладачи, багато молоді. Програма-мінімум була пройти перший рівень до А1, а дали вже вирішити - продовжувати навчання чи ні. Вирішила продовжити. Дійшла підряд до В2, за три роки. Але. Знову та ж фігня, Джульєта (с) -  теоретично В2, словниковий запас та знання граматики відповідають рівню, з тестом на рівень впоралася добре. При цьому - практично повна відсутність навику говоріння. 
Далі був ковід, за ним 24 лютого та новий епізод кліничної депресії. Мозок відмовлявся мати справу з будь-якою мовою окрім української. Потім ще два ковіда. Потім добре підібрані антидепресанти тривалого прийому.
В середині березня мені наснилося, що розмовляю італійською. Потім німецька подруга написала, что розпочала вивчати цю мову з нуля в Дуолинго. "И все заверте..."

В пятницу писала тест по грамматике - 70 из 80 баллов.
Сегодня писала первую часть теста по Communication Classes - 72 из 80 баллов.
В четверг утром вторая часть - разговорная.
Ну и что, что это уровень Starter. Все когда-нибудь с чего-то начинают. Далі буде.