Parlo italiano con Duolingo

[selenica]

 Вже місяць, як розпочала "освіжати"  італьянську мову з додатком Duolingo. У захваті.
Якщо б я хоча б в такому режимі займалася італійською, коли пішла на курси... Ех... Все було б набагато краще з говорінням.
Дивна річ - вивчення іноземних мов.
У школі та на першому курсі вишу вивчала німецьку. Приблизно з 1980 року до 1987 року, скажемо чесно, фігово було. У 2018 році поїхала до подруги в НІмеччину. Розмовляти, звісно,  не могла зовсім, але деякі окремі слова раптово виявилися зрозумілими. Пожартувала на кшталт того, що німецька розархівувалася в голові. Повернулася з твердим рішенням піти на курси німецької. Але сумний досвід з вивчення італійської на курсах ще в Харкові в 2010-2012 роках володів моєю свідомістю більш ніж повністю, тому не наважилася зробити решучий крок. Справа було в тому, що я ніколи до італійської не вивчала як слід іноземні мови. В результаті А2 і повна відсутність навику говоріння. Шкільна програма в СРСР була профанацією, в нашій школі точно.
Напередодні початку нового навчального року у тому ж 2018-му чоловік зателефонував мені і довів до мого відома, що ми з ним розпочинаємо навчання у школі английської мови. Аргумент був залізобетонний: "Ти ж за літо не записалася на німецьку".
Ми дійсно з ним розмовляли, коли я повернулася від подруги, що було б дуже класно піти вивчати іноземні мови. Бо коли як не зараз. Я заявила намір піти на німецьку, а він - на англійську. Його навчили в гімназії добре, пощастило з викладачами, але розмовляти було складно. На тій роботі була потрібна вільна розмовна англійська. 
Я також хотіла йти на англійську, тому що мова міжнародного спілкування і таке інше. Типу "надо знать, пригодится", не те щоб  за власним бажанням. Але поїздка трошки збила мені раму, і далі намирів діло не пішло. Все літо вагалася, яку мову обрати. Чоловік полегшив мені життя.:)) 
Далі була англійська. Програма навчання мені "зайшла", все було чудово, цікаво, зручне розташування, милі високопрофесійні викладачи, багато молоді. Програма-мінімум була пройти перший рівень до А1, а дали вже вирішити - продовжувати навчання чи ні. Вирішила продовжити. Дійшла підряд до В2, за три роки. Але. Знову та ж фігня, Джульєта (с) -  теоретично В2, словниковий запас та знання граматики відповідають рівню, з тестом на рівень впоралася добре. При цьому - практично повна відсутність навику говоріння. 
Далі був ковід, за ним 24 лютого та новий епізод кліничної депресії. Мозок відмовлявся мати справу з будь-якою мовою окрім української. Потім ще два ковіда. Потім добре підібрані антидепресанти тривалого прийому.
В середині березня мені наснилося, що розмовляю італійською. Потім німецька подруга написала, что розпочала вивчати цю мову з нуля в Дуолинго. "И все заверте..."

Comments

[juan_gandhi]

Italiano e bellissimo.

Но на самом деле, учить надо тот язык, что вызывает энтузиазм. Я в школе изучал испанский (нет, не в классе, а сам) - а почему? А полюбил я этот язык.

Ну и это, практика нужна. Книги, радио, телевидение. Всё же сейчас доступно.

[selenica]

Я с музыкальношкольного детства заинтересовалась итальянским. У нас был так называемый "технический зачет" дважды в год: надо было вытянуть билет в названием мажорной гаммы и еще один с названием минорной. Потом сыграть их во всех видах (хроматическая, арпеджио короткие, арпеджио длинные, арпеджио ломаные, аккорды et cetera). После гамм нужно было сыграть выученный этюд. И последней строкой было знание музыкальных терминов: итальянское слово и его перевод. После первого сданного технического зачета учительницы меня не хотели спрашивать по таблице терминов, говорили, что неинтересно им, потому что они знают, что я знаю.
Возможностей заниматься иностранным языком в маленьком военном городке при руководящей и направляющей линии партии - не было никаких. Школьный немецкий преподавали так, чтобы не приведи кто, дети не заговорили на нем. Шпиёнов не растили:)

[ukurainajin]

Я підозрюю, що з розмовною навичкою щось подібне до водіння автівки. Поки самостійно без нагляду не поїдеш, не подолаєш внутрішній бар'єр. Отже треба брати та їздити — практичний досвід лише так прийде, хай і не без помилок.

[selenica]

Практики у меня что по итальянскому в первой итерации, что по английскому всегда было достаточно, слушала музыку, смотрела фильмы. Видимо, было маловато усердия и вообще понимания логики иностранных языков и т.д.

[selenica]

Так, ви маєте рацію. Коли я ридала в чоловіка, що не можу розмовляти, не розумію як це; що коли відкривається рот, з пам`яті зникають всі слова,- він казав мені "Якщо хочеш навчитися говорити, треба говорити".
Даречи, в мене мабудь щось з цим внутрішнім бар`єром не те. Бо з водінням в мене те ж саме:)) курси закінчила, іспит здала сама, водіння також здала,- а їздити за кермом не можу:)

[ukurainajin]

Доводиться наражатися на ризик, щоби навчитися давати собі раду. У нас на курсах німецької був дотепний підхід — не знаю, чи у вас так само: головним правилом було розмовляти на заняттях виключно німецькою. Не можеш сказати — це твоя проблема, мугикай щось і на пальцях показуй. Ще кумеднішим моє становище було через те, що до групи я долучився лише за кілька місяців після початку курсу. Потім я приблизно так само в Німеччині й спілкувався, і нормально розумілися — мамі здавалося, що я дуже добре вмію розмовляти, хоча насправді я лише скеровував співрозмовника в потрібному напрямку. :) Шкода, що мав лише тиждень такої практики.

[selenica]

На обох мовах було таке ж саме правило. Спочатку здається, що ти тупіше за тупого, але в якійсь момент ти починаєшь казати фрази і розуміти, що каже викладач.

[lejla]

У мене так. Скільки б я не вчила англійську, як починаю говорити - в мозку все блокується. Таке враження, що мозок аж скрипить та кипить, коли прагну вичавити з нього англійську.
Хоча, здається ж, цю мову люблю і вивчаю із задоволенням.

[juan_gandhi]

В школе да, учили так, чтобы не вздумали выучить.

Мне повезло, у меня в университете был учителем бывший шпион. Он насоветовал хороший учебник.

А потом уже книжки, да BBC World Service. Это вещание никто не глушил.

[skysnail]

Дуже влучне порівняння.
Роками вчу, а от заговорити не можу.

[skysnail]

Знайомо все:)

[ukurainajin]

У мене з японською було так: я роками вчив, задрочував усі підручники, але читати не міг. А тоді я забив на підручники, почав купувати японську манґу і читати її. Доводиться шукати в інтернеті значення деяких висловів, а в словнику постійно дивитися значення слів, записаних ієрогліфами (вони звуться «канджі» японською), бо я вже не можу все запам'ятовувати так легко, як 20 років тому. Але оцей досвід дав мені шалений поступ. ТРЕБА ДІЯТИ. ТРЕБА ВИКОРИСТОВУВАТИ. Усі попередні знання придадуться, але ТРЕБА КОРИСТУВАТИСЯ в реальних умовах.

[selenica]

Здорово, что так вышло у вас!

[skysnail]

Так, ви праві, потрібно користуватись мовою. Не просто вчити, а саме користуватись.

[selenica]

Саме так і в мене, блокується. Сподіваюся, що ситуація зміниться на краще. Вам бажаю заговорити скоріше.

[selenica]

Чесно кажучи, чомусь думала, що всі люди як люди, всі розмовляють, а я одна така невдала. Дякую за підтримку.

[ukurainajin]

Мені теж так іноді здається, що це лише я якийсь нездібний — хоча це явний комплекс меншовартости, враховуючи, скільки всього я насправді вмію. Але я давно помітив, що найкраще йдеться тим, хто просто не соромиться пробувати, навіть якщо вони припускаються багатьох помилок.

[lejla]

Дякую. Навзаєм.)
Я колись читала, що іноземні мови легко даються тим, хто має гнучку натуру. Інколи думаю, що через те, що гнучкою не є, англійська і не йде. Хоча, як і писала, захоплююсь цією мовою, особливо граматикою.

[lejla]

Я вчора була на speaking club, і поки не відпустила від себе комплекс відмінниці, легко не могла розмовляти. То ж, так, вчити і розмовляти, як ллється - найкраще рішення.)

[ukurainajin]

Курси раптом не Sol (чи якось так) у Харкові?

[selenica]

Вони тоді були прямо навпроти Планетарію. Назву не пам`ятаю, на жаль.

[selenica]

Дякую:)

[selenica]

Згодна з вами.