Parlo italiano con Duolingo

[selenica]

 Вже місяць, як розпочала "освіжати"  італьянську мову з додатком Duolingo. У захваті.
Якщо б я хоча б в такому режимі займалася італійською, коли пішла на курси... Ех... Все було б набагато краще з говорінням.
Дивна річ - вивчення іноземних мов.
У школі та на першому курсі вишу вивчала німецьку. Приблизно з 1980 року до 1987 року, скажемо чесно, фігово було. У 2018 році поїхала до подруги в НІмеччину. Розмовляти, звісно,  не могла зовсім, але деякі окремі слова раптово виявилися зрозумілими. Пожартувала на кшталт того, що німецька розархівувалася в голові. Повернулася з твердим рішенням піти на курси німецької. Але сумний досвід з вивчення італійської на курсах ще в Харкові в 2010-2012 роках володів моєю свідомістю більш ніж повністю, тому не наважилася зробити решучий крок. Справа було в тому, що я ніколи до італійської не вивчала як слід іноземні мови. В результаті А2 і повна відсутність навику говоріння. Шкільна програма в СРСР була профанацією, в нашій школі точно.
Напередодні початку нового навчального року у тому ж 2018-му чоловік зателефонував мені і довів до мого відома, що ми з ним розпочинаємо навчання у школі английської мови. Аргумент був залізобетонний: "Ти ж за літо не записалася на німецьку".
Ми дійсно з ним розмовляли, коли я повернулася від подруги, що було б дуже класно піти вивчати іноземні мови. Бо коли як не зараз. Я заявила намір піти на німецьку, а він - на англійську. Його навчили в гімназії добре, пощастило з викладачами, але розмовляти було складно. На тій роботі була потрібна вільна розмовна англійська. 
Я також хотіла йти на англійську, тому що мова міжнародного спілкування і таке інше. Типу "надо знать, пригодится", не те щоб  за власним бажанням. Але поїздка трошки збила мені раму, і далі намирів діло не пішло. Все літо вагалася, яку мову обрати. Чоловік полегшив мені життя.:)) 
Далі була англійська. Програма навчання мені "зайшла", все було чудово, цікаво, зручне розташування, милі високопрофесійні викладачи, багато молоді. Програма-мінімум була пройти перший рівень до А1, а дали вже вирішити - продовжувати навчання чи ні. Вирішила продовжити. Дійшла підряд до В2, за три роки. Але. Знову та ж фігня, Джульєта (с) -  теоретично В2, словниковий запас та знання граматики відповідають рівню, з тестом на рівень впоралася добре. При цьому - практично повна відсутність навику говоріння. 
Далі був ковід, за ним 24 лютого та новий епізод кліничної депресії. Мозок відмовлявся мати справу з будь-якою мовою окрім української. Потім ще два ковіда. Потім добре підібрані антидепресанти тривалого прийому.
В середині березня мені наснилося, що розмовляю італійською. Потім німецька подруга написала, что розпочала вивчати цю мову з нуля в Дуолинго. "И все заверте..."

Comments

[juan_gandhi]

Italiano e bellissimo.

Но на самом деле, учить надо тот язык, что вызывает энтузиазм. Я в школе изучал испанский (нет, не в классе, а сам) - а почему? А полюбил я этот язык.

Ну и это, практика нужна. Книги, радио, телевидение. Всё же сейчас доступно.

[ukurainajin]

Я підозрюю, що з розмовною навичкою щось подібне до водіння автівки. Поки самостійно без нагляду не поїдеш, не подолаєш внутрішній бар'єр. Отже треба брати та їздити — практичний досвід лише так прийде, хай і не без помилок.

[lejla]

У мене так. Скільки б я не вчила англійську, як починаю говорити - в мозку все блокується. Таке враження, що мозок аж скрипить та кипить, коли прагну вичавити з нього англійську.
Хоча, здається ж, цю мову люблю і вивчаю із задоволенням.

[skysnail]

Знайомо все:)